напрашивать

напросить

1) чего - напрошувати, напросити, напрохувати, напрохати, (о мног.) понапрош[х]увати чого. [Напросив цілу торбу (Лубенщ.)];

2) кого - напрошувати, напросити, напрохувати, напрохати, накликати, накликати, (о мног.) понапрошувати, понапрохувати, понакликати кого; срв. Называть 6. [Понакликав гостей, а гостити нічим (Київ)]. Напрошенный -

1) напрошений, напроханий, понапрош[х]уваний;

2) напрошений, напроханий, накликаний, понапрошуваний, понапрохуваний, понакликуваний. -ться -

1) (стр. з.) напрошуватися, бути напрошуваним, напрошеним, понапрошуваним и т. п.;

2) (досыта) напрошуватися, напроситися, напрохуватися, напрохатися, (о мног.) понапрош[х]уватися. [І коли вже вона напроситься? усе папи та й папи (хлебца) (Лубенщ.)];

3) (навязываться) набиватися, набитися, накидатися, накинутися, проситися, напрошуватися, напроситися, напрохуватися, напрохатися, (о мног.) понапрош[х]уватися на що, до кого, з ким, з чим, (иногда) ким, чим. [Набивається на роботу (Київщ.). Раз-у-раз набивався до його з своїми послугами (Корол.). Коли не треба, - я не накидаюсь (Л. Укр.). Вона напрошується на компліменти (Л. Укр.)]. Выводы сами -ваются - висновки сами просяться (насуваються, виникають, по(в)стають), висновки щось само підказує.

* * *

несов.; сов. - напрос`ить

напро́шувати, -шую, -шуєш, напроси́ти, -прошу́, -про́сиш и мног. понапро́шувати, напро́хувати, -про́хую, -про́хуєш, напроха́ти и мног. понапро́хувати